?

Log in

No account? Create an account

Юрій · Сидоряк. · АМЕРИКА.СПОГАДИ · ГАЛИЧАНИНА


20 років вдалині від України

Останні записи · Архів · Друзі · Дані користувача

* * *
Слідкуйте за продовженням!


https://www.youtube.com/watch?v=mjR4iY4nLBE
_____________________________________________________
* * *
На стажуванні в Чикагському університеті було створено для стажерів із зарубіжжя чудні умови для ознайомлення з програмою вивчення роботи бизнесової структури ,яку призначено особі,що приїхала вивчати систему організації власного бизнесу по-американському взірцю.Сюди входила й видача легалізаційних документів по взірцю внутрішніх документів американського громадянина,що надають право,іноземцю-стажеру також легально вивчати і також працювати,сплачувати податки,отримувати посвідчення резидента,та водійські права,але без права оформляти самому власну еміграцію,що потребує додаткового звернення,вручання і рішення департаменту США на відповідну дію.Це не входило в мої початкові плани в звя"зку з наявністю праці в Україні і знаходженням моєї сім"ї в Дрогобичі,хоча...думки такі роїлись з початком економічної кризи,що почала наступати і розростатися в Україні.Все це заставляло добре думати,про те що цю проблему нелегко було,є і буде вирішувати українцям в Америці,бачучи,як це все завжди вирішувалось всіма поколіннями українців,що емігровували в США,як на прочатку 20 ст.,так і нині.Приклад сестри батька мого,Анни,що емігрувала з Галичини в штат Нью Джерсі ще дівчиною 100 років тому,на початку минулого століття,вказував на явну трудність цього шляху і на те,що в кінцевому рахунку залишаються в багатьохс українців сумніви в виборі такого шляху.Вчитися на поступках і досвіді інших,це найкраще,для прийняття остаточного власного вибору і кінцевого вибору.


* * *
Перебуваючи в Чикаго закономірно зустів тут багатьох своїх краян.а також і друзів по Дрогобичу,Львову,Самборі...Володя Суський,Роман Якуб,Віра Бальовська...та й Зеник Модрицький,якого зустрів вже в Дрогобичі по-поверненні додому не відаючи тоді,щоі він в Чикаго.Розповіли друзі про свій побут в Штатах і про долю,та й місто показали,поводили повсюди...Гарне,чудне місто - столиця Українців Америки,поскільки і розміщення Чикаго є на подібній широті і погодні умови подібні до Галицьких.Тому й прижилася тут основна маса Українців-емігрантів, поруч з канадийськими,що за крок від американських.Нині спокійне місто Чикаго, не те,що в давні бурні часи Аль Капоне.
* * *
При декілька разовому відвідуванні Українського Села в Чикаго помітив,що українці з Галичини переважають там.Особлво багато з Львівщини,з Дрогобича,Самбора...Товариш з Дрогобича ,Володя Суський підводив якось двох краян з Дрогобича,що вже декілька років працюють на будовах Чикаго в будівельних фірмах,які тримають тут українці.Взаємо допомога земляків ,це важливо,коли ти далеко від Батьківщини,тим паче в скрутні для України часи.Зустрів тут і свою сусідку, Віру Бальовську з Самбора,з якою мешкали на одній площадці.З часом вона повернулася додому,в наш Самбір.А хлопці з Дрогобича,з Болехівців і Рихтич ще на довго залишились гарувати в чужім краю.


* * *
Слідкуйте за продовженням!
* * *
* * *
Перший тиждень до переселення в приватні будинки для проживання,ми всі стажори,проживали в самому центрі Чикаго в супер готелі,що вважався найвищим на той час хмародером Америки,та мав назву Trump International Hotel and Tower,висотою понад 400 м,що входив в 10-у найвищих будівель світу й розміщений поруч з чудними каналами,що пронизують ціле місто.Місто поражаючої краси з громадними будівлями,які так-таки починаючи з 20-століття вибудували емігранти і в тому числі з Галицьких теренів України.Подумалось лише: Чому в нашій Європі ця емігранська робоча сина не мала можливості сотворити подібне в себе на Батьківщині,та й мати після тої чудної класичної європейської архітектури доволі таки чудову сучасну будівлю в містах,що явно поміщає в будівлі більшу кількість потребуючих проживання людей ніж палаци і дорогі помешканя,як то в Європі? Чому? Відповідь є...тому й чому таки і нині багато людей бажають емігрувати в інші багатші краї!

* * *
В перші ж дні ознайомлення з Чикаго довідався,що тут є район,що називається Українське Село,де живе безліч емігрантів у власних будинках,та й багато тих,хто приїхав сюди на заробітки.Моцно то все,подумав собі,не знаючи,що зустріну там своїх знайомих з Дрогобича.Приїзджаємо туди в Українську церкву і...відразу зустрічаю коллегу з Дрогобича,Володимира Суського,з яким 2-роки тому їздив по гостевій візі в США,я в Нью Йорк/Бостон,він в Чикаго.Я вернувся,а він залишився трохи попрацювати в той час коли і починалася економічна і фінансова криза в Україні.Радість від зустрічі нечувана...два ж роки не бачились.


* * *
По прибутті в Чикаго ми були передані групі Hearthland internacional з Illinois Uniwersity of Chiсago,яка забеспечувала нас спеціалістами по-профілю,профільними лекціями,проживанням,фінансами,харчуванням,etc.
Проживали всі в приватних будинках в міру заможних пристарілих американців,які були запрошені групою до співпраці зпостійно приїзджаючими стажировочними групами.Мене поселили до старшої пані польского походження в якої давно помер муж,поляк,що був якимось начальником по-середніх школах в Чикаго. Вона назвалась Джоанна Кадаккі.Я спочатку подумав,що вона італійського походження і розпитав...Вияснилось,що вона полька і прізвище її Cudeckі Janina(Цудецка),що по англійськи читається і промовляється як Кадаккі.Далі ми вже спілкувалися з пані Янкою польскою мовою.Отаке!


* * *
Чикаго...Welcome to United States!
Зустрів нас агромадний аеропорт О'Хара,один з найбільших в США,як і Чикаго.В Аеропорту нас зустріли з посольства України в Чикаго ,разом з...O,My God!,з українсько-англійським перекладачем,при тому,що всі відібрані стажувальники в міру добре вже володіли English.Усміхнулися самі до себе,потиснули руки і в Посольство.Потім вияснили,що той прикріплений перекладач етнічний Українець з сім"ї ,що емігрувала з Рихтич(село поруч з Дрогобичем),ще перед війною.На жаль прізвище за 20 літ забув.Вже був він старший пан.Отаке!


* * *
Сподобалась Німеччина за два дні відвідин,таки ж Європа рідна.На третій день знову в путь,літаком в Чикаго - місто українців і поляків,місто однакових зі Львовом кліматичних умов.Місто білих,негрів і в меньшій мірі жовтого населення.Так там склалося.В Німеччині в 97-м азіятів і африканців,як то нині взагалі не було.Були цивілізовані про-європейські турки.25 травня вилетіли успішно з чудного Франкфуртського аерпорту в очікуюче нас Чикаго.


* * *
* * *
Мене,як і інших 50-річних супутників по-стажуванню,вразила в Німеччині чистота і особливо повна реставрація всіх старовинних будинків,що не до-порівняння з львівськими(львівські красивіші!),зате німецькі досконально відремонтовані.І Майн-ріка заворожила.Ріка в місті,то є щось! Будучи не вперше в США(був вже в 1995 р на запрошення однокурсника по-Львівській консерваторії Романа Якуба,що раніше емігрував до США)знав,що США по архітектурі з своїм модерн/індастріал стилем взагалі не до порівняння з європейською архітектурою.Німеччина вразила своєю серйозністю відношення до старини.
Америка ж новий і сучасний континент.


* * *
З Києва група науковців і майбутніх бізнесменів (так вважалось!)прибула коротким перелетом до Франкфурта,де знаходилась 2 дні,ознайомлюючись з культурою чудного німецького міста з рікою Майн,віддалено подібного до нашого Львова...готель,кафе,прогулянки.Чудовий настрій майбутніх мріючих бізнесменів та бізнес-вумен робив нам очі широкими в надії побачити в Америці ще не таке.Так воно і було,але і з різними відтінками.

* * *
Група стажорів з Галичини складалася з 6 чоловік,що вилітали в США:юристи з різним профілем діяльності і претенденти на утворення приватного бизнесу з дальнійшим вивченням та закладенням фірм в сфері технічної і мистецької діяльності.Фінансувалось стажування мільярдером-меценатом Джорджем Соросом з правом відкриття бизнесу в Україні,і по-можливостях в США,та з видачею відповідних дозволів,та особистих і регістраційних документів дозволяючих провадити ділові та фінансові операції на міжнаодному рівні.

* * *
Дрогобич.22 травня 1997 року. Останній день по-праці в музичному училищі,та по кілька минулих днях опісля авторського концерту...вдома,поруч з сім"єю перед від"їздом до США на стажування в далекий Чикагський університет штату Іллінойс.Діти Юлік,Жан,Мар"яна.Дружина Тамара фотографує і готовить прощальну вечерю.Завтра в Київ на літак до Німеччини і далі до Чикаго з групою львівських юристів і науковців.



* * *
Юрій Сидоряк.Америка.Спогади
20 років вдалині від України
Враження і спогади галичанина, музиканта/композитора/викладача, про непередбачуване і досить довге перебування за кордоном в США,та висновки,які слід часом робити,коли бажання і мрії ,дуже часто,як в нинішній час розходяться з реальністю,яка таки існує незалежно від нашої віри і бажання,та і можливостей. Спогади розміщені не хронологічно,а спонтанно,по-мірі того,що і як вражало автора на протязі його 20-ти річного вимушеного перебування в суспільстві,котре кардинально відрізняється від того всього,що існувало,та й існує в нинішній Україні.
* * *
* * *
YURKO NOTOCO MUSIC
Інтернетн-магазин антикварних музичниx інструментів
* * *
 ГАЛИЧАНИН  в  АМЕРИЦІ
______________



_________________

Вже минуло більше 100-а років від першої  значної емміграції галичан з Австро-Угорщини  до Америки ,напередодні першої світової війни в Европі.
А процес вроді і не зупинявся...і не те,що продовжується...а продовжується виїзд  з Америку та і європейські країни не з ціллю еммігрувати,а з ціллю заробити якусь копійку,розжитися троxи  тa ...і повернутися назад в рідні Карпати,накивавши п'ятами нa той,xе-xе...рай.Більшість галичан не дадуть себе окрутити Тими цудами Тої цивілізації. Галичани,то не Той Нарід,котрий так просто покине свій Край.О-ні,панове...Галичанин, кіко він-би не наxодився в тій г'Америці - вічно буде Українцем,і мало того...буде акцентувати, же він з Галіції, і  зустріне купу краян,які також звідси, і які також по-україньшьки вміють мовити щe добре.Може i не писати,але мовити  то так.Не сумнівайтесь...
Бо галичани,то є такий нАрід,якого сила дуxу й мови поборена ніким й нічим ще не була.І як то доповнити по-правді  і з  галицьким жартом...мають далеко-то в носі  Те   "г'Американське цудо",яке непорівняне до Краси Рідного Краю, і до такої міри,же сльози виступають від радості  і  від однієї  згадки про свою рідну Галичину.Отакі то Ті Галицькі xлопи  і  кобіти -  мандрівники, котрі  і  копійку зароблять, і світ побачать, і додому повернуться щасливо.
I Дай їм Боже щістя Всім!
 
Бо xоч деколи в Америці файно,але вдома ,в Галіції - найліпше.
І нема тому ради!

                  

Для подальшого перегляду натиснути тут   comments
* * *